Вірші

Василь Сухомлинський


"Я був на далекій чужині..."
Я був на далекій чужині,
Там небо таке ж голубе,
Та тільки нема Батьківщини,
Нема там, Вітчизно, тебе,

Бо в ріднім краю над землею
Чистіша і глибша блакить.
І сонце Вітчизни моєї
Яскравіше в небі горить.

Я слухав пісні на чужині —
Хороші думки в тих словах,
Але то не крила орлині,
Що є в наших рідних місцях.

Любимо Україну. Олександр Пiдсуха

Любимо! I знаємо за вiщо.

Зроду так не чулися на силi.
I любов доводимо на дiлi,
У трудi й на димнiм бойовищi.
Любимо Вкраїну, та не слiпо,
Щирим серцем, чистою душею.
I не можем жити, мов без хлiба,
Нi вона без нас, нi ми без неї.
Любимо не ту, що поза часом
Ще iснує у чиїйсь уявi.
А й стару, оплакану Тарасом,
I нову - у величi i славi.
Любимо ходу її чудову,
До схiд сонця личенько умите.
Карi очi, невмирущу мову,
Серце, добротою оповите.
Любимо не здалеку, а зблизька.
Не заочно - на її роздоллi.
Наша це i мати, i колиска,
I не треба iншої нам долi.
Любимо у радостi i тузi,
Сили не шкодуємо для неї,
Щоб сiяла вiчною зорею
У братерськiм вольному союзi.


Моя земелько. Марійка Підгірянка

Моя земелько

Моя земленько ти ріднесенька,
як твій чар описати?
Не затихла ще моя пісенька,
Щоб про тебе співати.
Ніч невидная, ніч тихесенька,
Але сон не приходить.

Моя земелько ти ріднесенька
Святе моє кохання,
Для тебе було перша пісенька,
Тобі буде й остання.


Українка я маленька

Українка я маленька
Українці батько й ненька
І сестричка, братик милий
На вкраїні народились.

Не забуду я ніколи
Знак мій – тризуб в синім полі
Україна – край мій рідний,
Що був славний і свобідний.

А як буду вже велика,
Не злякаюсь труду, лиха
Буду братам помагати
Слави й долі добувати.

А тепер я вчитись буду
Тої праці того труду
Щоб пішла скрізь добра слава
Що я Українка жвава.

Гей гуртуймось та лучімся
Українські діти!
Зранку, змалку вже учімся
Для вкраїни жити!


Маленькі наші ноги

Маленькі наші ноги
Та знають свою путь.
На службу Україні,
Як виростуть підуть.

Маленькі наші руки,
Та кріпнуть і ростуть.
На службу Україні
Всю працю віддадуть.

Дитячі в нас сердечка
Та щире в них чуття.
Любити Україну
Будуть ціле життя.


МАРШ УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ

Гей, гуртуймось та лучімся,
Українські діти!
Зранку, змалку вже учімся
Для Вкраїни жити.

Поставаймо пара в пару
У громаду бучну,
Затягнімо аж під хмару
Співаночку звучну.

Нехай вчує ненька мила
Й наші рідні поля,
Що росте в них наша сила,
А з силою-доля!

*Лучітися - єднатися, порівн.: долучитися


Моя країна – Україна. Ганна Чубач


Моя країна – Україна,
Сонячна держава.
І дорослому, й дитині
Жити в ній – цікаво.

Щовесни сади квітують,
Солов’ї співають.
У країну Україну
Гості приїжджають:

Із Америки, з Кавказу.
З Праги і Варшави.
Бо в країні Україні
Гостювать – цікаво.

У столиці – світлі лиця.
В селах – щирі люди.
Я за тебе, Батьківщино,
Завжди горда буду!


Батьківщина. Олексій Довгий


Моя рідна Батьківщина
Має назву Україна.
В мене й нація своя –
Українець в мами я.
Є у мене й рідна мова,
Де вкраїнське кожне слово.


Усе моє, все зветься Україна. Ліна Костенко


Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є – дорога, явори,

усе моє, все зветься – Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.


Любіть Україну, як сонце, любіть... Володимир Сосюра


Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!.

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!


Як то весело жить на Вкраїні! Володимир Самійленко


Нема в світі країни такої,
Як Україна наша свята.
Кожний тут у розкоші, в спокої
І граблями добро нагорта.

Тут усяк, як та пташечка, вільний;
Всяк блюде інтереси суспільні,
А від щастя уголос кричить:
«Як то весело жить на Вкраїні!

Як то весело жить!»
От вам приклади. Пан хуторянський
Без напасті живе й без біди.
Бо сповняє закон християнський

І кругом молодець хоч куди:
По-старому живе він донині.
Добре спить, а вже їсть — щогодини
І, наївшись, як пень той, лежить.

Як то весело жить на Вкраїні!
Як то весело жить!
Старшина в волосному правленню,
Як в раю, прожива цілий вік.

Йому шану і гроші в кишеню
Мусить кожний нести чоловік.
А крім грошей, ще всякі дарини,
Сала, борошна повні торбини…

Що комора його аж тріщить.
Як то весело жить на Вкраїні!
Як то весело жить!
От глитай. Обідравши побожно

На селі усіх бідних людей,
Він живе так бундючно, вельможно,
І сьогодні накликав гостей.
Він справляє свої іменини —

Всі веселі і п’яні, як свині,
А музика реве і гримить —
Як то весело жить на Вкраїні!
Як то весело жить!

Гершко-жид два шиночки поставив,
Він не вмів роззявлятись на ґав —
За два роки село так поправив,
Що й одежу з людей постягав.

А селяни, хто вже й без свитини,
Йдуть до Гершка смикнуть по чарчині,
А у Гершка в кишені бряжчить.
Як то весело жить на Вкраїні!

Як то весело жить!
А вельможа — «спокойствия ради» —
Він нічим не турбується сам
І живе при якімсь там уряді,

Свою ж землю наймає жидам.
Вони слать йому гроші повинні,
А вельможі до грошей голінні
І уміють їх гарно спустить.

Як то весело жить на Вкраїні!
Як то весело жить!
Тільки бідний народ наш стражденний
Нарікає на долю гірку

У зневазі, у праці щоденній;
Не всміхнеться вона мужику.
Йому тільки нема ні хвилини,
Поки кожний засне в домовині;

Він під гнітом тяжким аж пищить.
Дуже весело жить на Вкраїні!
Дуже весело жить!


Україна. Ольга Тесленкова


Країна чудова –
степи і Карпати,
зелені сади
біля кожної хати.
Як символ верба
і червона калина.
Вкраїну люблю –
це моя Батьківщина.
Тут чистеє небо
і сонце в зеніті,
зерно золотаве
і грона налиті.
Тут слово правдиве
і мова єдина.
Тебе я люблю,
ти моя, Україна!


Про Україну. Ігор Січовик


СЛОВО НЕЗАБУТНЄ

Україна! Слово незабутнє.
Ти моє минуле – славна Русь.
Ти моє сьогодні і майбутнє,
Бо твоїм я іменем зовусь!


ДО НАС ЖУРАВЛИК ПРИЛІТАВ

До нас журавлик прилітав,
Він гарні віршики читав
Про синє небо і весну,
Про Чорне море і Десну,
Про Україну – рідний край...
Ти ще раз, друже, прилітай!


ВІТАННЯ

Літака спитав Лелека:
– Ти куди летиш?
– Далеко:
в Україну – рідний край!
– То, будь ласка, помахай
Над моїм гніздом-селом
Хоч однесеньким крилом!


РІДНИЙ КРАЙ

Красивий, щедрий рідний край
І мова наша солов’їна.
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься Україна.


ДНІПРО

Найбільша ріка України
До моря крізь Київ пливе.
Не зникне вона, не загине,
Допоки народ мій живе.


НА ДОБРО

Щодня вітаюсь до Дніпра‚
Йому бажаю я добра.
І повертається добром
Все‚ що освячене Дніпром.


МІСЯЦЬ І ЗОРІ

Наче човен пливе місяць
У Чумацькім морі,
Ліхтарями йому світять
Рідні сестри-зорі.


ТЕПЛОХІД

Залишав теплохід
Білий слід на Дніпрі,
І махали услід
Ластівки угорі.
Сіло сонце спочить
І ніяк не засне,
Теплоходу кричить:
– Покатай і мене!


ДО РІДНОЇ ЗЕМЛІ

Линуть в морі кораблі,
А над ними – журавлі.
Тратять сили чималі,
Прокладаючи в імлі
Шлях до рідної землі.


ФАРБИ

Стільки мають кольорів,
Як веселка на Дніпрі.
Ними я створю картину –
Намалюю Україну.


Моя Україна – це пісенька мами. Людмила Савчук


Моя Україна – це пісенька мами,
Розлогі лани колосяться хлібами,
Вишневі садочки, лелеки на хаті.
Купають ставочки хмарки пелехаті.
Моя Україна – то мамина ласка,
Червона калина, бабусина казка.
Це соняхи в цвіті, горобчиків зграя…
Я кращої в світі країни не знаю.